Не даремно дощ по склу тече
Як сльози, по лицю моєму,
Не даремно блискавка палає
Як лють серце пожирає
Не даром вітер дерева зносить,
Як та думка що летить до тебе,
Не просто земля розверзається
Так, душа моя розривається
Чаклун будь-який,
Приворожить може,
Ні я не такий!
Це не допоможе!
І в серце світло як факел згорить,
Це ж треба кохання своє задушить!
Щоб темрява - слугу собі знайшла,
Щоб темрява - за собою повела!
Почуй мене, о вітер в полі!
Почуй мене, о сонце в небозводі!
Почуйте всі, хто відвернув!
І та що відштовхнула теж почуй!
А я піду за пітьмою,
Щоб кохання, не дане тобою,
У темну владу обернути,
Щоб, розум твій і серце,
Темнотою уярмити!
